Сценарій виховного заходу " Колиска роду - українська хата"

Мета: Поповнити і систематизувати знання учнів про побут, мову і звичаї українського народу. Ознайомити дітей з тим, як була обставлена українська світлиця, як вогник рідної хати, домашнє вогнище об’єднували всіх членів родини.

Обладнання: Піч, скриня, стіл, колиска, ліжко, лави застелені тканими веретами, ночви для купелі дитини; жердина, на якій висять: рушники, полотно, одяг, покривала; вироби з глини: миски, горнята, глечики; образ Матері Божої; українські вишивки: рушник, скатерки, покривала, вишиті подушки, одяг; люлька, пелюшки, квасоля, біб, кукурудза, цибуля, часник, капуста, картопля, буряки, чай, яблука, сухе гілля: гілка дуба, ромашка, материнка, чебрець, любисток, калина, хліб. Плакат, на якому написано:

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Тільки той віддав всю душу,

Все, що зміг, народу.

О. Олесь.

(До прикрашеного вишивками залу заходять діти в українському одязі й зупиняються у дверях. Звучить грамзапис пісні «Хата моя, біла хата» у виконанні Черкаського народного хору).

Ведуча. Сьогодні запрошуємо вас у подорож до українського народного житла, і ви відчуєте, що хата — вірний друг людини від народження до останніх днів життя. Отже, гостинно запрошуємо всіх до господарів цієї прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.

(У хаті господиня порається біля печі, син з дочкою прибирають, доглядають дитину у колисці, господар заходить до хати).

Господар. Ну як, соколята, робота підходить до кінця?

Син. Так, тату, ще тільки підмести залишилося.

Господар. Молодці, поспішайте, бо скоро гості прийдуть. А ти, господине, чи готова зустрічати гостей?

Господиня. Та вже готова. Швидше б вони вже приходили, повеселимося у новій хаті.

(Стукіт у двері. Заходять гості. Вітаються і вклоняються).

1- а дитина. Чи приймаєте, господине, на вхідчини до вас?

Господиня. Аякже, приймаємо. Ми раді, що ви нас відвідали у новій оселі.

Господар. Проходьте, будьте ласкаві, а то ми вас уже зачекалися.

2- а дитина (тримає хліб на вишитому рушнику).

Добрі люди! Щастя вам і добра,

Всякого гаразду.

Щоб росли, цвіли, як квіти,

Ваші гарні, чемні діти!

3- я дитина.

Щоб велося вам завжди:

І в коморі, і в стодолі,

Щастя вам у новій хаті.

Господар. Дякуємо, дякуємо, що нас щиро вітаєте, щастя нам бажаєте.

4- а дитина. А для вашої дитини принесли дарунки  ми.

5- а дитина. Я принесла букет квіток, щоб життя дитини квітло.

6- а дитина. А я цукор, щоб життя було солодке.

7- а дитина. Я хлібину, щоб завжди росла в достатку.

8- а дитина. Даруємо хліб і сіль, щоб всідалося у вас добро.

(Усі дари кладуть у колиску або біля неї).

Господиня. Щира дяка за ваші вітання та гарні побажання, ще й за щедрі дарунки. Що ж ви стали біля порога? Проходьте, сідайте, та хату нашу піснею і працею звеселяйте.

(Господиня розподіляє роботу: одні — лущать квасолю, перебирають її, інші тереблять кукурудзу. Виконуючи роботу, всі співають пісню «А мій милий чорнобривий вареничків хоче»).

Ведуча. А зараз ми позмагаємося.

1- й конкурс.

Хто швидше із різних продуктів вибере необхідні для приготування борщу.

2- й конкурс.

Хто перший нагодує товариша яблуком із зав’язаними очима.

3- й конкурс.

Хто перший вип’є чай із соски. (Переможців визначають батьки дітей).

1- а дитина. Ой і гарна у вас оселя. І так всі гарно співали. І весело змагалися у конкурсах.

Господар. Так, справді гарно у нашій оселі. Недарма так багато працювали та ночей недоспали.

2- а дитина. А розкажіть, як ви будували свою хату. (Відповідь господаря).

3- а дитина. Давайте-но трохи розвеселимо наших господарів.

(Діти розповідають гуморески).

Люта зима

— Ой, куме, зима люта буде!

— Невже?

— Страшні морози будуть!

— Та ну!

— Так холодно буде, що аж-аж!

— А ти звідки знаєш?

— Бо у мене кожуха нема…

Не чужа

— Не брудни скатертину, Івасю!

— Чому?

— Бабуся прала її, прасувала.

— Ну і що?

— Треба поважати чужу працю.

— Але ж бабуся не чужа…

Барабан

— Татусю, купи мені барабан.

— Я подарував би тобі, синку, та боюся, що ти заважатимеш мені працювати.

— Що ти, татусю! Я тільки тоді барабанитиму, коли ти спатимеш.

(Танок «Веселий каблучок»).

4- а дитина. Та досить уже тих жартів. Ви тільки подивіться, яка гарна хата. Як писанка. Вся у рушниках, вимальована, як квітка.

Господиня. Так, так, мої любі, ще моя бабуся казала, що вишиті рушники — то є обереги від усього злого.

5- а дитина. І моя мама вишиває і мене навчає. (Учні виконують пісню «Пісня про рушник»).

Господиня. А ще у кожній хаті, і як бачите у моїй, на видному місці висів образ Матері Божої, яка є покровителькою роду, заступницею дітей.

Господар. А ось і стіл. Стіл — це символ єдності сім’ї. За ним збирається родина, відзначаються різні свята.

Син. Ще подивіться, яка красна розмальована барвистими квітками піч. А вогонь у печі — це символ добрих і людяних взаємин у сім’ї, це оберіг всієї родини.

Дочка. Ще погляньте на нашу чудову скриню. Тут зберігається все найцінніше, що є у сім’ї. Скриня завжди свідчила про працьовитість і дбайливість господині.

5- а дитина. Видно, що ви любите свою світлицю, а дітей вчите шанувати її.

Господиня. Звичайно, інакше й не можна.

Дочка.

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато

І в жару холодок.

Тихо й затишно

Квіти коло хати цвітуть,

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Син.

Все для мене тут рідне:

Стіни — білі, як сніг, —

І віконце привітне,

І дубовий поріг,

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні, —

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

Рідна казка про гнома,

Рідна стежка і сад…

… Всюди добре, а вдома

Краще, кажуть, стократ.

(Плач дитини у колисці).

Господиня. Діточки, ану ходіть-но до мене та забавимо мою маленьку.

Забавлянка.

Не плач, не плач,

Киця принесе калач.

По кленовому місточку

На пухнастім хвостику.

Медком помаже,

Тобі покаже і з’їсть.

Не плач, не плач.

Зробимо тобі колисочку

Мальовані бильця,

Срібні колокільця.

Нову колисочку

Повісимо на калиночку.

Будуть гулі прилітати,

Тебе будуть годувати.

Будуть віти повівати,

Калиночку хитати.

Колишися, колисочко,

Не плач, моя дитиночко.

Господиня. От бачите, вже маленька і заспокоїлася.

Але у моєї доні оченята сонні,

Рученьки, мов з вати, — доня хоче спати.

Але перед сном її треба покупати.

6-а дитина. А у чому купатимемо дитину?

Господиня. Зараз усе розкажу і покажу. (Готує все для купелі).

Господиня.

Буду зілля цілющого вкидати,

А ви, дітки, будете мені допомагати.

Спочатку кидаю у водичку гілку дуба,

Щоб міцною і здоровою була.

Дочка. А я — гілку калини — щоб гарною росла.

7- а дитина. Я даю ромашку — щоб ніжною була.

8- а дитина. А ось і любисток — щоб усі її любили.

9- я дитина. Покладу ще чебрець і материнку для того щоб росла, як квітка, і любила рідний край.

Господиня.

Живу воду наливали,

У любисточку купали:

Щоб здоров’я тіло мало,

Лиха-горенька не знала! (Господиня виймає ляльку з води, а діти проказують примовки).

Тече, тече вода з мене, а я буду рости з тебе.

Як ти будеш витікати,

Так я буду виростати. (Господиня вкладає «дитину» спати).

Ведуча.

Спи, дитинко, спи,

Очки зажмури…

Можеш, рибко, тихо спати.

Над тобою рідна мати

Шепче молитви.

Спи, дитинко, спи. (Діти співають колискові пісні: «Котику сіренький», «Ходить сонко по вулиці»…).

Дочка. От і заснула наша маленька.

10-а дитина. Дякуємо, що нас так гарно приймали, так багато цікавого розповідали. Дуже нам у вас сподобалося.

Господар. Дякуємо, що й ви до нас завітали, розділили нашу радість, що розвеселили нашу оселю.

Син.

Ходіть всі до хати

Страви наші куштувати.

Дочка.

З жита та пшениці гарні паляниці.

Всіх ми почастуєм, ще й затанцюєм! (Танець «Козачок»).

Господиня. От молодці! А тепер, гостинно просимо усіх до столу.

(Господар і господиня припрошують гостей. Всі дорослі і діти співають пісню «Зеленеє жито, зелене»)

Мета: Поповнити і систематизувати знання учнів про побут, мову і звичаї українського народу. Ознайомити дітей з тим, як була обставлена українська світлиця, як вогник рідної хати, домашнє вогнище об’єднували всіх членів родини.

Обладнання: Піч, скриня, стіл, колиска, ліжко, лави застелені тканими веретами, ночви для купелі дитини; жердина, на якій висять: рушники, полотно, одяг, покривала; вироби з глини: миски, горнята, глечики; образ Матері Божої; українські вишивки: рушник, скатерки, покривала, вишиті подушки, одяг; люлька, пелюшки, квасоля, біб, кукурудза, цибуля, часник, капуста, картопля, буряки, чай, яблука, сухе гілля: гілка дуба, ромашка, материнка, чебрець, любисток, калина, хліб. Плакат, на якому написано:

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Тільки той віддав всю душу,

Все, що зміг, народу.

О. Олесь.

(До прикрашеного вишивками залу заходять діти в українському одязі й зупиняються у дверях. Звучить грамзапис пісні «Хата моя, біла хата» у виконанні Черкаського народного хору).

Ведуча. Сьогодні запрошуємо вас у подорож до українського народного житла, і ви відчуєте, що хата — вірний друг людини від народження до останніх днів життя. Отже, гостинно запрошуємо всіх до господарів цієї прекрасної оселі, де завжди панують мир, спокій і злагода.

(У хаті господиня порається біля печі, син з дочкою прибирають, доглядають дитину у колисці, господар заходить до хати).

Господар. Ну як, соколята, робота підходить до кінця?

Син. Так, тату, ще тільки підмести залишилося.

Господар. Молодці, поспішайте, бо скоро гості прийдуть. А ти, господине, чи готова зустрічати гостей?

Господиня. Та вже готова. Швидше б вони вже приходили, повеселимося у новій хаті.

(Стукіт у двері. Заходять гості. Вітаються і вклоняються).

1- а дитина. Чи приймаєте, господине, на вхідчини до вас?

Господиня. Аякже, приймаємо. Ми раді, що ви нас відвідали у новій оселі.

Господар. Проходьте, будьте ласкаві, а то ми вас уже зачекалися.

2- а дитина (тримає хліб на вишитому рушнику).

Добрі люди! Щастя вам і добра,

Всякого гаразду.

Щоб росли, цвіли, як квіти,

Ваші гарні, чемні діти!

3- я дитина.

Щоб велося вам завжди:

І в коморі, і в стодолі,

Щастя вам у новій хаті.

Господар. Дякуємо, дякуємо, що нас щиро вітаєте, щастя нам бажаєте.

4- а дитина. А для вашої дитини принесли дарунки  ми.

5- а дитина. Я принесла букет квіток, щоб життя дитини квітло.

6- а дитина. А я цукор, щоб життя було солодке.

7- а дитина. Я хлібину, щоб завжди росла в достатку.

8- а дитина. Даруємо хліб і сіль, щоб всідалося у вас добро.

(Усі дари кладуть у колиску або біля неї).

Господиня. Щира дяка за ваші вітання та гарні побажання, ще й за щедрі дарунки. Що ж ви стали біля порога? Проходьте, сідайте, та хату нашу піснею і працею звеселяйте.

(Господиня розподіляє роботу: одні — лущать квасолю, перебирають її, інші тереблять кукурудзу. Виконуючи роботу, всі співають пісню «А мій милий чорнобривий вареничків хоче»).

Ведуча. А зараз ми позмагаємося.

1- й конкурс.

Хто швидше із різних продуктів вибере необхідні для приготування борщу.

2- й конкурс.

Хто перший нагодує товариша яблуком із зав’язаними очима.

3- й конкурс.

Хто перший вип’є чай із соски. (Переможців визначають батьки дітей).

1- а дитина. Ой і гарна у вас оселя. І так всі гарно співали. І весело змагалися у конкурсах.

Господар. Так, справді гарно у нашій оселі. Недарма так багато працювали та ночей недоспали.

2- а дитина. А розкажіть, як ви будували свою хату. (Відповідь господаря).

3- а дитина. Давайте-но трохи розвеселимо наших господарів.

(Діти розповідають гуморески).

Люта зима

— Ой, куме, зима люта буде!

— Невже?

— Страшні морози будуть!

— Та ну!

— Так холодно буде, що аж-аж!

— А ти звідки знаєш?

— Бо у мене кожуха нема…

Не чужа

— Не брудни скатертину, Івасю!

— Чому?

— Бабуся прала її, прасувала.

— Ну і що?

— Треба поважати чужу працю.

— Але ж бабуся не чужа…

Барабан

— Татусю, купи мені барабан.

— Я подарував би тобі, синку, та боюся, що ти заважатимеш мені працювати.

— Що ти, татусю! Я тільки тоді барабанитиму, коли ти спатимеш.

(Танок «Веселий каблучок»).

4- а дитина. Та досить уже тих жартів. Ви тільки подивіться, яка гарна хата. Як писанка. Вся у рушниках, вимальована, як квітка.

Господиня. Так, так, мої любі, ще моя бабуся казала, що вишиті рушники — то є обереги від усього злого.

5- а дитина. І моя мама вишиває і мене навчає. (Учні виконують пісню «Пісня про рушник»).

Господиня. А ще у кожній хаті, і як бачите у моїй, на видному місці висів образ Матері Божої, яка є покровителькою роду, заступницею дітей.

Господар. А ось і стіл. Стіл — це символ єдності сім’ї. За ним збирається родина, відзначаються різні свята.

Син. Ще подивіться, яка красна розмальована барвистими квітками піч. А вогонь у печі — це символ добрих і людяних взаємин у сім’ї, це оберіг всієї родини.

Дочка. Ще погляньте на нашу чудову скриню. Тут зберігається все найцінніше, що є у сім’ї. Скриня завжди свідчила про працьовитість і дбайливість господині.

5- а дитина. Видно, що ви любите свою світлицю, а дітей вчите шанувати її.

Господиня. Звичайно, інакше й не можна.

Дочка.

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато

І в жару холодок.

Тихо й затишно

Квіти коло хати цвітуть,

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Син.

Все для мене тут рідне:

Стіни — білі, як сніг, —

І віконце привітне,

І дубовий поріг,

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні, —

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

Рідна казка про гнома,

Рідна стежка і сад…

… Всюди добре, а вдома

Краще, кажуть, стократ.

(Плач дитини у колисці).

Господиня. Діточки, ану ходіть-но до мене та забавимо мою маленьку.

Забавлянка.

Не плач, не плач,

Киця принесе калач.

По кленовому місточку

На пухнастім хвостику.

Медком помаже,

Тобі покаже і з’їсть.

Не плач, не плач.

Зробимо тобі колисочку

Мальовані бильця,

Срібні колокільця.

Нову колисочку

Повісимо на калиночку.

Будуть гулі прилітати,

Тебе будуть годувати.

Будуть віти повівати,

Калиночку хитати.

Колишися, колисочко,

Не плач, моя дитиночко.

Господиня. От бачите, вже маленька і заспокоїлася.

Але у моєї доні оченята сонні,

Рученьки, мов з вати, — доня хоче спати.

Але перед сном її треба покупати.

6-а дитина. А у чому купатимемо дитину?

Господиня. Зараз усе розкажу і покажу. (Готує все для купелі).

Господиня.

Буду зілля цілющого вкидати,

А ви, дітки, будете мені допомагати.

Спочатку кидаю у водичку гілку дуба,

Щоб міцною і здоровою була.

Дочка. А я — гілку калини — щоб гарною росла.

7- а дитина. Я даю ромашку — щоб ніжною була.

8- а дитина. А ось і любисток — щоб усі її любили.

9- я дитина. Покладу ще чебрець і материнку для того щоб росла, як квітка, і любила рідний край.

Господиня.

Живу воду наливали,

У любисточку купали:

Щоб здоров’я тіло мало,

Лиха-горенька не знала! (Господиня виймає ляльку з води, а діти проказують примовки).

Тече, тече вода з мене, а я буду рости з тебе.

Як ти будеш витікати,

Так я буду виростати. (Господиня вкладає «дитину» спати).

Ведуча.

Спи, дитинко, спи,

Очки зажмури…

Можеш, рибко, тихо спати.

Над тобою рідна мати

Шепче молитви.

Спи, дитинко, спи. (Діти співають колискові пісні: «Котику сіренький», «Ходить сонко по вулиці»…).

Дочка. От і заснула наша маленька.

10-а дитина. Дякуємо, що нас так гарно приймали, так багато цікавого розповідали. Дуже нам у вас сподобалося.

Господар. Дякуємо, що й ви до нас завітали, розділили нашу радість, що розвеселили нашу оселю.

Син.

Ходіть всі до хати

Страви наші куштувати.

Дочка.

З жита та пшениці гарні паляниці.

Всіх ми почастуєм, ще й затанцюєм! (Танець «Козачок»).

Господиня. От молодці! А тепер, гостинно просимо усіх до столу.

(Господар і господиня припрошують гостей. Всі дорослі і діти співають пісню «Зеленеє жито, зелене»)